Irina, [18/01/2025 11:11] Здається мені, що природа мене не любить так, як люблю її я. Або любить специфічною любов’ю, намагаючись встановити тактильний контакт. Або якщо створити уявного персонажа Жінки-Катастрофи, то цей персонаж мав би моє обличчя і рекорд за кількістю відвідувань невідкладної допомоги у всіх країнах Європи. Чоловік каже, що йому зі мною пощастило, а я гадаю, що є фізичним втіленням катастрофи, бо зі мною постійно трапляється якийсь треш. Наприклад, одного разу мене вжалили два десятки лісових ос. Я тікала, а вони летіли за мною, як бджоли за Вінні-Пухом. Через два дні я пішла до лікаря попросити якусь мазьку, бо покусані шия і груди все ще свербіли. Лікар, з широко відкритими очима, перерахувавши укуси, поклав мене під крапельницю. У Мадриді я потрапила в невідкладну через те, що 90% спирт потрапив мені в око. (Психічно здоровим людям краще навіть не уявляти, як саме він туди потрапив). Весною, проїжджаючи Адріатичне море, я вирішила випити келих сухого червон...
